swamprunner7
"незнання історії не звільняє від відповідальності"

А это вторая барышня. Все таки мне сильно ближе такая слегка мрачная атмосфера в рисунках. Наверное, получаются и те и те, ну или не получаются)
Но работать над такими картинками - сильно интереснее)

Из-за детонации БК в НК в моей квартире выбило окна и все внутри порасхуяривало осколками.

Увы, таких квартир в городе очень много. А центр - в мясо.

Сегодня было очень много слёз.

О том, что случилось с городом в новостях не пишут, не писали о погибших и большом количестве раненых.

Только радости, что хорошо горело.

Я пытаюсь найти плюсы. Вставим новые окна, починим крышу, в квартире не будут жить русские.

Но, блять, ЭТО МОЙ ДОМ! ЭТО МОЙ ГОРОД, КОТОРЫЙ И ТАК НЕ ОСОБО БОГАТЫЙ. ОН НАХОДИТСЯ В ОККУПАЦИИ С ПЕРВОГО ДНЯ ВОЙНЫ!

В СОСЕДНЕМ СЕЛЕ НАХОДИТСЯ ВСЯ МОЯ СЕМЬЯ.

Когда сегодня говорили с родными, то маленькая сестра захотела со мной поговорить. Она рассказывала, что катается на велосипеде, что у них прохладно, смеялась…

А у меня ком в горле…

Немного природы)

У меня тут ещё была барышня с утками) Кажется, совсем забыла вам принести)

Через сутки я буду в Украине, через сутки я буду с тобой 🇺🇦 ❤️
В воскресенье я снова горько плакала по дому.

Мы поехали выбирать вино мне на выпускной.

На полке стояло пару бутылок вина Князя Трубецкого… Остатки того, что успели привести перед войной.

Эта винодельня в соседнем селе, а сам замок Князя Трубецкого находится в моём.

Уже месяц нет украинской связи с домом. Мне удалось поговорить 4 раза со своими где-то по минуте в целом.
4 ебучих минуты за месяц!

Бабушка каждый раз во время разговора плачет.

Надеюсь, что в скором времени зсу выгонят ебучих русских солдат из моего дома.

Оккупанты разворовали слишком многие заводы. Да отсохнут заживо руки тех, кто вывозил чужую технику, продукты, пытал и убивал людей.

На улице весь день дождь, так что сегодня улов вот такой)

Булочка с корицей-самая доступная модель)
Тестирую гелиос на фуджи.

СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,
СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ, СМЕРТЬ РУСНІ,

Кто давно со мной, может помнить… мой первый лес и один из первых рисунков - оленя в волшебном лесу.

Давно хотела перерисовать моего бедняжку во что-то более уютное) Теперь у мистера Оленя новый лес и новый вид. И мне кажется, что ему очень даже идёт)

117-й день війни росії проти України
Зважаючи на ситуацію, дивно, що я так давно нічого нікуди не писала, окрім Інстаграму. Але там мені некомфортно. З одного боку необхідність робити фотографії, а з іншого – дуже різні люди, які читають мої пости.
Але мені важливо зараз фіксувати, що відбувається і які емоції викликає все, що навколо.
По-перше, мені страшно, що ми з партнером не витримаємо… не знаю, цієї невизначеності. Скільки ще буде війна? Рік? П'ять? Вісім? Не впевнена, що формат стосунків онлайн витримає такий довгий період. Причому період, який не має конкретних термінів і гарантій.
По-друге, мене вбивають думки, що з ним може щось трапитись. Ніби найстрашніший сон вийшов з-під контролю.
По-третє, мені реально складно. Фізична праця, життя з мамою, інша мова… Не відчуваю це місце "своїм". Мені здається, що це частково і через те, що партнер в іншій країні. За декілька тисяч кілометрів.
Мені так страшно…